Європейський театр на сцені Калуша

  За один день до весни у Калуші відбулася небуденна  подія – моно-вистава за мотивами творів В. Стефаника  «Білі мотилі, плетені ланцюги». Головна і єдина  виконавиця вистави – Лідія Данильчук, режисер – Ірина Волицька, обидві представляють камерний львівський «Театр у кошику».

   Ця вистава  – катарсис у чистому вигляді. Скажіть, Вам давно доводилось сидіти у залі, де не дзвенять мобільні телефони, не спалахують і не попискують фотоапарати, не риплять стільці, не чути подиху, бо сотня людей затамувала і подих, і биття серця?

   Саме так виглядала  вистава у виконанні неперевершеної Ліди Данильчук. Магія руху, магія  звуку, магія Стефаникового слова, магія сцени – всі ці речі під  час вистави були матеріально  відчутними для кожного присутнього  у залі.

   Чому я згадую це у контексті проекту "Європейська освіта:ідеї для життя"? Бо це не тільки ще одна проєвропейська акція у рамках заходів проекту, а й навчання. розуміння своєї "європейської ідентичності" для молоді. Крім того, учасники проекту – молоді люди з театральної формації «Любарт» при Союзі українок отримали можливість стати учасниками театральної майстерні, яку для них створила актриса Лідія Данильчук. Спершу – демонстрація техніки з практичного облаштування сценічного простору. Робота «тренера» була на висоті і в переносному значенні, і у прямому. Оформлення повністю змінило сцену районного Народного Дому. А учасники «Любарту» побачили і практично навчилися поводитися з тимчасовим вбранням сцени. Фізична втома більше була помітна у молоді – пані Лідія після всіх фокусів на хисткій драбині ще грала виставу. Описувати такі речі – справа невдячна. На вистави треба ходити і дивитися їх!

   Після вистави  театральна майстерня продовжилась, але вже у більш теоретичному напрямку. Учасники розглядали театральне дійство як повернення до ритуалу. І три мови цього дійства: тіло, слово, емоція. Також багато говорилось про театральні системи Барби і Ґротовського. Важливою рисою майстерні став, власне, європейський вимір театру, «європейськість» текстів нашого земляка В. Стефаника. Багато уваги під час проведення майстерні звертали її учасники на роль театру в освіті країн ЄС, адже «Театр у кошику» з виставою «Білі мотилі…» об’їздив десяток європейських країн, актриса завжди охоче спілкується з молодими людьми, тому має багато інформації до порівняння. 

  Уляна Паньо